Американський пітбультер’єр, амстафф і стаффордширський бультер’єр: у чому різниця

Американський пітбультер’єр, американський стаффордширський тер’єр і стаффордширський бультер’єр настільки схожі, що люди, які не займаються собаками професійно, регулярно плутають їх між собою.

Ситуацію ускладнюють самі назви. Американського стаффордширського тер’єра часто називають просто стаффом, але так само скорочено можуть називати Staffordshire Bull Terrier. Американського пітбультер’єра називають пітбулем, хоча слово pit bull у різних країнах і джерелах може використовуватися не лише як назва конкретної породи, а й як ширше позначення собак певного типу.

Пітбуль, амстафф і стаффбуль: головні відмінності

Характеристика	American Pit Bull Terrier	American Staffordshire Terrier	Staffordshire Bull Terrier
Скорочення	APBT	AmStaff	SBT
Сучасна країна формування	США	США	Велика Британія
Тип	атлетичний bull-and-terrier	більш компактний і масивний bull-type terrier	компактний британський bull-type terrier
Приблизний зріст	пси 46–53 см, суки 43–51 см	пси 46–48 см, суки 43–46 см	35,5–40,5 см
Орієнтовна вага	пси 16–27 кг, суки 14–23 кг	часто близько 18–32 кг залежно від статі та будови	пси 12,7–17 кг, суки 11–15,4 кг
Статура	сухіша, спортивніша	щільніша, важча	низька, компактна
Ноги	відносно довші	середньої довжини	коротші
Голова	широка, але пропорційна	широка й масивніша	коротка, дуже широка відносно тіла
Морда	порівняно довша	середньої довжини	найкоротша з трьох
FCI	не визнаний як окрема порода	визнаний, №286	визнаний, №76
UKC	визнаний	визнаний	визнаний

Стандарт UKC для APBT наголошує не на максимальній масі, а на балансі сили й атлетизму: надмірно важкі, коротконогі або непропорційно масивні собаки не відповідають бажаному типу. Орієнтовний діапазон для дорослих псів становить 18–21 дюйм у холці та 35–60 фунтів, тобто приблизно 46–53 см і 16–27 кг.

Для AmStaff стандарт FCI називає бажаними приблизно 46–48 см для псів і 43–46 см для сук. Собака має виглядати міцним і м’язистим, але не високоногим і не надмірно важким.

Staffordshire Bull Terrier помітно менший: стандарт FCI визначає бажаний зріст 35,5–40,5 см, вагу псів 12,7–17 кг, сук — 11–15,4 кг.

Чому ці три породи настільки схожі

Щоб зрозуміти різницю, треба повернутися у XIX століття.

У Великій Британії існували собаки, яких узагальнено називали bull-and-terrier. Їх отримували від схрещування тогочасних бульдогів із тер’єрами. Від бульдогів прагнули отримати фізичну силу, а від тер’єрів — рухливість, витривалість та темперамент.

Частина цих собак разом із переселенцями потрапила до США. Там популяція розвивалася окремо, а собак використовували не тільки в історичних кривавих розвагах, але й на фермах — для роботи з худобою, полювання та як універсальних домашніх собак. Саме з цієї американської популяції формувався American Pit Bull Terrier. UKC зареєстрував першого APBT ще у 1898 році.

Частина американських собак цього типу в 1936 році була прийнята American Kennel Club під назвою Staffordshire Terrier. Пізніше, коли британського Staffordshire Bull Terrier також почали визнавати у США, американську породу перейменували на American Staffordshire Terrier, щоб уникнути плутанини. AKC зазначає, що з часом племінні популяції AmStaff та APBT почали розвиватися в різних напрямках.

Тим часом у Великій Британії формувався значно компактніший Staffordshire Bull Terrier. FCI сьогодні вказує для нього країною походження Велику Британію, а для American Staffordshire Terrier — США.

American Pit Bull Terrier — американський пітбультер’єр

Коли йдеться саме про породу, а не про узагальнену назву «пітбуль», мається на увазі American Pit Bull Terrier.

Це середнього розміру, короткошерстий, дуже спортивний собака. Правильний APBT не повинен нагадувати надзвичайно важкого бодібілдера на коротких лапах.

Навпаки — у стандарті UKC постійно підкреслюються функціональність, рухливість, баланс і атлетизм. Корпус лише трохи довший за висоту собаки, ноги достатньо довгі, а мускулатура добре помітна, але не повинна заважати рухам.

Як виглядає справжній APBT

Голова широка, але пропорційна тілу. Якщо дивитися спереду, вона нагадує широкий тупий клин.

Морда широка й глибока, але не надмірно коротка. За стандартом UKC довжина морди становить приблизно дві третини довжини черепної частини.

Це важлива ознака: справжній APBT не повинен мати надзвичайно коротку «бульдожу» морду.

Так само небажані гігантська голова, дуже короткі ноги або надмірно широка грудна клітка, яка обмежує рухи.

Розміри американського пітбультер’єра

Для дорослого APBT UKC називає орієнтовними:

• пси: приблизно 46–53 см і 16–27 кг;
• суки: приблизно 43–51 см і 14–23 кг.

При цьому собака може бути трохи більшим чи меншим і все одно відповідати породному типу. Для UKC правильні пропорції важливіші за конкретне число на вагах.

Характер APBT

Стандарт UKC описує породу як сильну, впевнену, енергійну й охочу працювати з людиною.

Водночас документ прямо звертає увагу на те, що в частини APBT може проявлятися конфліктність щодо інших собак. Через фізичну силу породи рання соціалізація та навчання особливо важливі.

Агресія щодо людей у стандарті, навпаки, названа нетиповою й небажаною рисою.

Це не означає, що можна передбачити поведінку будь-якого конкретного пітбуля лише за його породою. На поведінку впливають генетика конкретної лінії, соціалізація, попередній досвід, умови життя, здоров’я та навчання.

American Staffordshire Terrier — американський стаффордширський тер’єр

Амстафф — саме той собака, якого найчастіше плутають з APBT.

І це цілком логічно: історично дві популяції дуже близькі.

Але сучасний American Staffordshire Terrier має власний стандарт і давно розводиться як окрема породна популяція. FCI офіційно визнає його як American Staffordshire Terrier, стандарт №286, країна походження — США.

Як виглядає амстафф

Амстафф зазвичай створює враження більш компактного й важкого собаки, ніж APBT.

FCI описує його як дуже сильного для свого розміру, добре складеного і м’язистого, але водночас рухливого. Він повинен бути досить компактним, а не високоногим чи легким.

• голова середньої довжини та глибока;
• череп широкий;
• щічні м’язи добре розвинені;
• морда середньої довжини;
• груди глибокі та широкі;
• кістяк зазвичай справляє враження важчого, ніж у спортивного APBT.

Саме тому, якщо поставити типового виставкового AmStaff поруч із типовим робочим APBT, амстафф часто виглядатиме квадратнішим, ширшим і масивнішим, а пітбуль — більш підтягнутим і високоногим.

Але ця різниця не абсолютна. Деяких собак без документів за зовнішністю надійно розділити на APBT та AmStaff практично неможливо.

Розміри амстаффа

FCI визначає бажаний зріст:

• пси: 46–48 см;
• суки: 43–46 см.

При цьому вага повинна відповідати росту й загальним пропорціям собаки.

AKC для американської популяції наводить типовий діапазон ваги приблизно 25–32 кг для псів та 18–25 кг для сук.

Тобто AmStaff зазвичай не набагато вищий за APBT, але часто здається більшим через важчий кістяк, ширший корпус і більш компактні пропорції.

Характер амстаффа

AKC характеризує сучасного AmStaff як упевненого, розумного та доброзичливого до своєї родини собаку.

Це фізично потужна порода, тому питання виховання тут не менш важливе, ніж для APBT.

Собака має ще змалку навчитися спокійно ходити на повідці, переключати увагу на власника, нормально реагувати на інших собак і людей та виконувати базові команди навіть у збудженому стані.

Staffordshire Bull Terrier — стаффордширський бультер’єр

А ось стаффордширський бультер’єр — уже набагато легший для розпізнавання.

Головна особливість — розмір.

SBT істотно нижчий і легший за дві американські породи. Це буквально компактний клубок м’язів.

FCI описує Staffordshire Bull Terrier як короткошерстого, збалансованого, дуже сильного для свого розміру, м’язистого, активного й рухливого собаку.

Як виглядає Staffordshire Bull Terrier

• коротша голова;
• дуже широкий череп;
• сильно розвинені щічні м’язи;
• коротка морда;
• коротша й більш мускулиста шия;
• компактний корпус;
• широкі груди;
• значно нижчий зріст.

Саме голова часто видає SBT навіть на фотографії.

Якщо AmStaff чи APBT виглядають як собаки середнього розміру, Staffordshire Bull Terrier створює враження ніби їх «зменшили», залишивши ширину грудей, голови та мускулатуру.

Розмір Staffordshire Bull Terrier

Бажаний зріст стандартного SBT — лише 35,5–40,5 см.

Пси важать приблизно 12,7–17 кг, суки — 11–15,4 кг.

Отже, дорослий стаффбуль вагою 14–16 кг може виглядати дуже м’язистим, але все одно бути майже вдвічі легшим за великого AmStaff.

Як відрізнити трьох собак за кілька секунд

Порівняємо голову

Чому APBT та AmStaff так важко відрізнити

American Staffordshire Terrier не виник незалежно від American Pit Bull Terrier. Історично вони походять з тієї самої американської популяції собак.

У 1936 році AKC почав реєструвати частину цих собак як Staffordshire Terrier. Пізніше назву змінили на American Staffordshire Terrier. Згодом племінна книга AmStaff була закрита, і порода почала розвиватися у власній системі розведення.

APBT при цьому продовжував розводитися в інших реєстрах, зокрема UKC.

Різні критерії відбору поступово впливали й на зовнішність. У виставкового AmStaff більше уваги приділяли однорідному породному типу, а для APBT стандарт UKC продовжує особливо підкреслювати функціональність, рухливість та атлетизм.

Тому сьогодні типовий AmStaff і типовий APBT часто виглядають по-різному — але чіткої «лінії на око», яка дозволить безпомилково розділити кожного собаку, не існує.

Назви та поширені помилки

Чи можна називати амстаффа пітбулем?

Тут усе залежить від того, що саме мається на увазі під словом pit bull.

Якщо ми говоримо про конкретну породу American Pit Bull Terrier, то American Staffordshire Terrier — не те саме. У сучасних кінологічних системах це різні реєстраційні популяції зі своїми стандартами.

Якщо ж словосполучення pit bull використовується як широка історична або побутова назва собак відповідного типу, туди іноді зараховують і AmStaff.

Саме тому в англомовних статтях можна побачити твердження, які на перший погляд суперечать одне одному.

А Staffordshire Bull Terrier — це амстафф?

Ні. Це одна з найпоширеніших помилок.

Staffordshire Bull Terrier — британська порода. American Staffordshire Terrier — американська.

FCI розміщує їх як дві окремі породи bull-type terriers: Staffordshire Bull Terrier має стандарт №76, а American Staffordshire Terrier — №286.

Які забарвлення бувають

Забарвлення теж дещо відрізняються стандартами.

Для APBT UKC допускає практично всі кольори та їх комбінації, крім merle. Мерлеве забарвлення є дискваліфікуючим.

Для AmStaff FCI допускає однотонні, плямисті та комбіновані забарвлення, але забарвлення з понад 80% білого, black and tan та liver не заохочуються стандартом.

Для Staffordshire Bull Terrier стандарт передбачає червоний, палевий, білий, чорний, блакитний, поєднання цих кольорів із білим та різні варіанти тигрового. Black and tan та liver вважаються дуже небажаними.

Саме забарвлення, однак, майже ніколи не є достатньою ознакою для визначення породи.

Blue nose і red nose — це окремі породи?

Ні. Терміни blue nose і red nose часто використовуються у продажу пітбулів, але вони не означають дві окремі породи.

Зазвичай ідеться про пігментацію носа, шерсті та пов’язані з нею лінії собак.

Так само «red nose pit bull» не повинен автоматично вважатися рідкіснішою чи «чистішою» породою лише через колір носа.

При виборі собаки набагато важливішими є походження, здоров’я батьків, психіка, умови вирощування та відповідність стандарту.

А American Bully?

American Bully теж часто помилково називають пітбулем або амстаффом. Але це ще одна окрема сучасна порода.

У багатьох представників American Bully значно масивніший корпус, важчий кістяк, ширші груди та коротші ноги, ніж у стандартного APBT.

Тому фотографії дуже важких «пітбулів» із величезною головою, широкими грудьми й масою 40–50 кг нерідко насправді показують American Bully або собак змішаного походження.

Стандартний American Pit Bull Terrier за UKC повинен залишатися атлетичним і функціональним, а надмірна масивність прямо вважається небажаною.

Характер, виховання та життя з собакою

Чи справді ці породи агресивні

Порівнювати собак за принципом «ця порода агресивна, а ця добра» некоректно.

Породні схильності існують, але вони не дозволяють передбачити поведінку конкретного собаки зі стовідсотковою точністю.

На неї впливають спадковість, темперамент батьків, ранній розвиток, соціалізація, попередній досвід, здоров’я, умови життя та навчання.

Для APBT стандарт UKC окремо зазначає можливість вираженої реакції на інших собак і тому рекомендує відповідальну соціалізацію та навчання. Одночасно агресія щодо людини описується як нетипова й небажана.

Амстаффи також фізично сильні й можуть бути дуже енергійними, тому контроль і виховання мають починатися не після виникнення проблеми, а ще у щенячому віці.

Staffordshire Bull Terrier попри компактні розміри залишається справжнім тер’єром: активним, сильним і наполегливим. Стандарт FCI підкреслює його сміливість, розум та прихильність до людей.

Чи добре вони ладнають з дітьми

У старих описах bull-type terriers часто можна зустріти дуже категоричні твердження про їхню особливу любов до дітей. До таких фраз варто ставитися обережно.

Навіть найбільш соціальний і добре вихований собака залишається твариною, а дитина може ненавмисно завдати йому болю, злякати або спровокувати небажану реакцію.

При цьому правильно соціалізовані представники всіх трьох порід можуть бути дуже контактними сімейними собаками.

Ставлення до інших собак

Дружелюбність до людей не означає автоматичної дружелюбності до кожної іншої собаки.

Особливо це стосується APBT: навіть стандарт UKC прямо згадує можливість певного рівня агресії до інших собак.

Тому хороша соціалізація — це не обов’язково «дати погратися з усіма собаками району». Набагато корисніше навчити собаку спокійно:

• проходити повз інших собак;
• дивитися на власника замість подразника;
• не натягувати повідець;
• переривати гру за командою;
• повертатися за відкликанням;
• спокійно залишати конфліктну ситуацію.

Власник фізично сильного собаки повинен мати можливість контролювати його навіть тоді, коли тварина дуже збуджена.

Дресирування

Усі три породи досить розумні й добре навчаються. Але вони сильні, енергійні та часто дуже наполегливі.

Тому починати потрібно з базових речей ще у щенячому віці. Особливо корисні навички:

• «до мене»;
• рух на вільному повідці;
• «залиш»;
• «віддай»;
• спокійне очікування;
• перемикання уваги на власника;
• спокійний огляд лап, вух, зубів і тіла.

Найкраще працює системне навчання з позитивним підкріпленням, а не спроби «домінувати» над собакою фізично.

Для дуже сильного дорослого AmStaff або APBT хороше виховання — це не просто питання комфорту. Це питання безпеки самого собаки, власника та оточення.

Скільки активності їм потрібно

Найбільш спортивним із трьох за типовою будовою є APBT. Стандарт UKC прямо згадує участь породи в obedience, tracking, agility, lure coursing, dock jumping і weight pull.

Амстафф теж потребує значної фізичної та розумової активності. Staffordshire Bull Terrier менший, але його розмір не означає низької потреби в русі.

Для всіх трьох добре працює поєднання:

• довгих прогулянок;
• нюхових ігор;
• пошуку їжі;
• тренування команд;
• інтерактивних іграшок;
• контрольованих ігор із перетягуванням;
• спортивних занять відповідно до віку та здоров’я.

Просто вийти навколо будинку на п’ять хвилин кілька разів на день для молодого здорового представника цих порід зазвичай недостатньо.

Чи можна утримувати їх у квартирі

Так. Розмір квартири для собаки часто менш важливий, ніж те, що відбувається за її межами.

Навіть активний APBT або AmStaff може нормально жити у квартирі, якщо отримує достатньо руху, навчання та спілкування.

І навпаки: великий двір сам по собі не забезпечує собаці потрібного навантаження.

Staffordshire Bull Terrier через менші розміри фізично зручніший для невеликого житла, але він так само потребує щоденної активності.

Догляд

Усі три породи мають коротку шерсть, тому складного грумінгу не потребують.

Достатньо регулярно видаляти відмерлу шерсть щіткою або гумовою рукавицею, стежити за станом кігтів, зубів і вух.

Через коротку шерсть і відсутність густого захисного покриву багато таких собак погано переносять тривале перебування без руху на сильному морозі. Так само потрібно обережно ставитися до інтенсивних навантажень у спеку.

Здоров’я

У різних порід і навіть у різних племінних лініях ризики відрізняються.

Для American Staffordshire Terrier американський породний клуб рекомендує перевіряти племінних собак на дисплазію кульшових суглобів, серцеві захворювання, функцію щитоподібної залози та генетичне захворювання NCL4A.

Для Staffordshire Bull Terrier рекомендовані, зокрема, офтальмологічне обстеження, перевірка кульшових і ліктьових суглобів та ДНК-тести на спадкову катаракту і L-2-HGA.

Для APBT конкретна програма залежить від реєстру й племінної лінії, але при виборі цуценяти варто питати заводчика не просто про «здорових батьків», а про документально підтверджені обстеження суглобів, серця, очей та релевантні для конкретної лінії генетичні тести.

І для всіх трьох порід дуже важливо підтримувати нормальну масу тіла. Слово «м’язистий» не повинно маскувати ожиріння.

Популярні запитання

У кого сильніший укус?

В інтернеті можна знайти десятки таблиць із нібито точними значеннями сили укусу в PSI: одна цифра для пітбуля, інша для амстаффа, третя для стаффбуля.

До таких рейтингів варто ставитися дуже обережно. Сила укусу залежить від розміру конкретної собаки, будови голови, мотивації, методики вимірювання та навіть від того, як саме тварина захоплює вимірювальний пристрій.

Тому популярні твердження на кшталт «ця порода кусає із силою точно 235 PSI, а ця — 328 PSI» не дають надійного способу порівнювати реальних собак. Не існує і якогось особливого «замка щелеп», який був би у пітбуля, але відсутній в інших собак.

Яка з трьох порід найбільша?

За типовою масою найбільшим часто буде American Staffordshire Terrier, особливо великий дорослий пес.

За зростом APBT і AmStaff значною мірою перекриваються. APBT при цьому часто виглядає вищим і легшим через спортивні пропорції.

Найменшим беззаперечно є Staffordshire Bull Terrier: приблизно SBT 36–41 см, AmStaff 43–48 см, APBT 43–53 см. Але для точного визначення породи одних сантиметрів недостатньо.

Яка порода наймасивніша?

Типовий AmStaff. Це одна з найбільш помітних різниць між сучасними AmStaff та APBT.

• важчий кістяк;
• ширший корпус;
• масивніші груди;
• більш компактний силует.

APBT повинен залишатися більш спортивним. SBT може виглядати дуже широким і м’язистим пропорційно до власного тіла, але через малий зріст значно поступається двом американським породам у загальній масі.

Чи можна визначити породу собаки за фотографією?

Іноді — так. Якщо перед нами типовий Staffordshire Bull Terrier, його невеликий зріст, компактна статура й характерна голова часто дозволяють досить легко припустити породу.

З APBT та AmStaff усе складніше. Через спільне походження та значне перекриття зовнішніх ознак навіть досвідчена людина не завжди здатна точно визначити походження дорослого собаки лише за фото.

Особливо це стосується собак без родоводу та метисів. Тому фраза «він виглядає як пітбуль» — це опис зовнішнього типу, а не доказ походження.

Пітбуль, амстафф і стаффбуль — коротко